Бошки Шишки White Widow Конопля планчик Курган

Вот и наступил тот день, который я так долго ждала. Решила я, что пора снять весь этот стресс и жизненные проблемы с плеч. Отправилась я на поиски закладок, чтобы купить себе шишки марихуаны. Не знаю, почему именно марихуану выбрала, наверное, потому что она натуральная и мягкая.

Пришла я к брахману. Это такой наркоторговец, который всегда имеет все в наличии. Подошла я к нему и сказала, что хочу купить шишки марихуаны. Брахман, взял из-под полы бошечку, спрятанную в обычной коробке от сигарет. Я с улыбкой на лице оплатила его и получила свою долгожданную покупку.

Прошлась я по парку и нашла уютное местечко для наслаждения. Вытащила я свою бошечку из кармана и вдохнула великолепный аромат марихуаны. Белесые, пушистые соцветия марихуаны называются бошечками. Они выглядят так изящно и притягательно, будто припудрены драгоценным хэшем. Я поджегаю свою шалу и начала наслаждаться ее действием.

Тишина парка окружала меня, словно плотная дымка. Все звуки были размытые и приглушенные, словно играло пьяное кино в черно-белых тонах. Я ощущала себя настоящей героиней этого фильма.

По траве парка поползли прекрасные узоры, словно танцующие феи. Я наслаждалась каждым мгновением, словно вмазываясь в эту красоту. Кольца дыма из моих уст устремлялись в небо и исчезали, словно кричали о моей свободе, о моем побеге от реальности и суеты.

Когда действие марихуаны начинало спадать, я ощутила небольшое разочарование. Хотелось продолжить это удовольствие, но я знала, что не стоит вмазываться слишком сильно.

Села я на скамейку и заметила, что передо мной лежит небольшой кристалл. Он сверкал и звенел, словно звезда на руках дерзкой красотки. Я, не раздумывая, взяла его и положила в карман.

Возвращаясь домой, я мечтала о том, как вечером снова смогу насладиться моментами с шишками марихуаны. Мои мысли были ограничены только этим. Я не думала о последствиях и о том, что нахождение наркотиков у меня может закончится не самым приятным образом.

И вот я дома. Вытащила кристалл из кармана и положила его на видное место. Этим я хотела себя удивить и порадовать, словно маленьким подарком от судьбы. Я сворачиваю его в маленькую коробочку и складываю в шкатулку, где хранятся все мои наркотические находки.

Шишки марихуаны стали моим спасением от реальности и всех проблем. Они подарили мне возможность расслабиться и насладиться жизнью хотя бы на несколько часов. Я забыла о своих заботах и погрузилась в мир фантазий и мечтаний.

Я понимала, что в любой момент может случиться что-то неожиданное, и я потеряю все, что у меня есть. Мои друзья и близкие могут меня оставить, а моя жизнь может превратиться в кошмар. Но я не думала об этом, я хотела только получать удовольствие от того, что было у меня сейчас.

Так продолжалось еще несколько дней. Шишки марихуаны и кристаллы стали моим утешением и опорой. Жизнь стала серой и скучной без них. Но пока что, я продолжаю гулять по парку в тишине и наслаждаться своими закладками.

Але, ваще, чую, що з вами сьо я мітаться буду вайбом! Тут я вам розповім, як я зібралась і закладки поставила, живчикам! Ха-ха!

Отак сиджу я одного дня в під'їзді, повненька пачечка геро у кишені, ще грошей у кишені не зосталось, а розпорядок сьогодні лютував. Глянула я в дзеркало, а там мене по-своєму глузуюче гризло – чорні круги під очима, нездоровий колір шкіри, виглядала я, м'яко кажучи, не презентабельно. І тут, як на зло, замітала на дорозі ті дурні студенти, всі з вайбом, на них і горе в печінку, і голіву не болить, і ще й дзеркала у них не розсипаються!

Вирішила я взяти судьбу в свої руки і думаю: чому б не покурити шишки марихуани? Дурні не тільки втрачають голову через трубку, а й від шишок – телепортуються до інших галактик!

То я пішла в шукацьки закладок. Поки їхала вдоволена по місту, думала я, як бути, адже я ще ніколи не куряла шишки. Але всіму свій час, я ж не розумниця з віджетами. Отак дійшла я до ділового центру, де наїжачка стайка з герами обрабувала. Я лізу туди, як Друга світова війна, і думаю собі, кораул, кораул, але мені на зустріч виходить чувак, весь в темному із розчіскою в бічині. Виявляється, це метчик в діло. Я вінувала йому своє побажання і показую гроші. Він усміхається, я так усміхаюся, що аж гризло іскриться!

Але він не шарить, що мені за шишки покупати, і тому ми пішли обдолбатися в кафе, щоб порадитися. Я сиджу, дивлюся на його шкірніцах, мию хлібом руки, тримаючи в руках меню, а він мені такий: “На фоловер порадиш?”. Я нічого не розумію, але кажу: “Окей, давай на фоловер”. Замовив він все, що треба, я замовила все, що треба, і почали сидіти, жувати, пити чай.

Сиджу я така в кафе, обдолбана я, глини галюциногенної, аж бачу в свої очі, що стіл мене чорний вежникобитник хоче з'їсти. Кажу метчику: “Ти теж чорні вежникобитники бачиш?”. Він відмовляється, а говорить, що бачить зайців. Ха! Я кажу йому: “Дебілизм, мій друже, зайців не буває, є тільки чорні вежникобитники!”. Він мені посміхається і каже, що хоче курнути і взагалі.

Ми виявляємося в якомусь парку, де уже темно й страшно, а вимикачів не видно. Метчик виходить з рюкзаком, а я йому такий: “Що ти з рюкзаком зробив?”. А він мені: “Сам купила, сам пливи!”. Знайшовся в мене рюкзак, а в ньому шишки марихуани! Оля-ля! Як я раділа, що скінчилось мучення. Ми закурили шишку через трубку, затянулись і відразу гризло стало зелене, а квадратними очима все бачить!

Сиджу в кущах, а переді мною гігантський гризло. Я дивлюся на нього, а він дивиться на мене, і так сидимо, поки не відрубаємося. Вайб нас був рожевий, одно слово, ну-ну.

Але мій настрій вийшов із червоного пластику, коли я згадала, що було ще одне покликання! Мені треба було зібрати стекловату, щоб зробити сахарну вату. Бо навіщо купувати, коли можна самому зробити, вірно? А от де її брати, не знала я, бо в магазинах такого нема. Тут метчик мені каже, що знає, як зібрати стекловату з вікон. Хлопець хоч і метчик, але цікава в нього інформація. Взяли ми купу пляшечок, рукавички резинові, і почали зібирати стекловату. Ми обходили будинки, якась тітка перед прибиранням уподобала викидати вікна разом з будинком. А ми там, сімранізуючі, заростені віконами, які їм зрішта були в дошку по вуха!

Після героїну-шампанського, авантюр зі стекловатою, я так обдолбана була, що відрубаюся одразу, як зирну в ліжко. Але перед сном я згадую себе сумна, що шишок стало не залишилося, але сахарну вату я зробила! І нажаль, якась половинка ліжка мене насвистує і каже: “Та й зробила б ти щось корисне, замість цього дурниць!”. Взагалі історія, історія...